Публікації 

Митрополит Епіфаній: “Ми не маємо права розпалювати в Україні релігійний фронт”

Предстоятель ПЦУ у розмові з ВВС пояснив, чому затягується визнання автокефальної церкви, як впливає на нього патріарх Філарет та чим йому подобається серіал “Молодий папа”.

Новостворена автокефальна Православна церква України існує всього кілька місяців, проте головні її “хвороби зростання” очевидні вже зараз.

Попри наданий Вселенським патріархом томос, жодна помісна церква досі її не визнала, хоча в церкві очікували, що перші рішення будуть вже у лютому.

Та й парафії УПЦ Московського патріархату йдуть до неї не так активно, як прогнозували.

А через Софію Київську ПЦУ навіть встигла трохи посперечатитись із греко-католиками, які загалом підтримують православну автокефалію.

У розмові з ВВС митрополит Епіфаній визнає, що на становлення церкви суттєво впливають президенські вибори в Україні. Але наполягає: за будь-якого президента ПЦУ розвиватиметься і далі.

Про поради Варфоломія

Варфоломій та ЕпіфанійКопирайт изображенияAFP/GETTY IMAGES

ВВС: На Фанарі під час урочистостей з вручення томосу ви мали розмову з Вселенським патріархом Варфоломієм. Які головні поради він вам дав як керівник церкви – керівнику церкви?

Митрополит Епіфаній: Його головною порадою було те, що предстоятель об’єднаної Української православної церкви повинен дбати про єдність цієї церкви. Ми, три гілки українського православ’я, повинні проводити певні реформи, утверджуватись як єдина помісна православна церква, щоб у майбутньому всі, хто досі не зрозумів до кінця, що насправді відбулося в Україні, доєдналися.

ВВС: Ви зараз часто спілкуєтесь із патріархом Варфоломієм?

М.Е.: Рідко, телефоном. Але якщо виникають певні запитання чи поради – звичайно, є й листування. Наприклад, стосовно поїздки нашої делегації на Афон чи щодо делегації, яка прибула на інтронізацію мене як предстоятеля Української церкви.

ВВС: Який характер має це спілкування між вами? Він вам вказує: мовляв, ви тут зробили не так, зробіть так? Чи ви у нього просите поради, як вам вчинити? Чи він вам просто говорить: тримайтеся, все правильно?

М.Е.: Ще під час спілкування на врученні томосу у мене були певні запитання, як мені поводитися як новообраному предстоятелю церкви, і я був вражений тим, що з його боку не було жодних конкретних настанов. Основний меседж – я як предстоятель маю тримати єдність. До цього часу ми не отримували якихось конкретних директив, які б суперечили нашим загальним поглядам на розбудову церкви.

ВВС: Чи можна чекати, що цього року Вселенський патріарх відвідає Україну – наприклад, на річницю Хрещення Русі?

М.Е.: Було запрошення Вселенському патріарху під час нашого перебування на Фанарі.

Воно було прийнято позитивно, він хотів і хоче поспілкуватися з українською паствою. Але не було конкретної чіткої відповіді, коли це може відбутися – цього року чи, можливо, наступного.

Про візит на Афон

ВВС: Нещодавно відбулася поїздка делегації ПЦУ на Афон. Чия це була ідея? Чи вважаєте ви цей візит вдалим, з огляду на те, що в частину монастирів їх не пустили?

М.Е.: Це була моя пропозиція, але Вселенський патріарх відгукнувся на неї й офіційно запросив делегацію відвідати Святу гору Афон. Наша делегація перебувала навіть на території Пантелеймонівського монастиря, де більшість братії становлять росіяни, є і українці, але він перебуває в юрисдикції Вселенського патріарха.

Пантелеймонівський монастирКопирайт изображенияGETTY IMAGES
Image captionМонастир святого Пантелеймона свого часу отримував щедрі пожертви від російських бізнесменів

Це був єдиний монастир, в якому виникли певні суперечки. Делегація була присутня на території монастиря, але їм не відкрили центрального храму. Вони поклонилися святиням, і була певна суперечка між делегацією й ігуменом, який вийшов, поспілкувався з ними і заявив певні свої проросійські думки.

Навіть у Ватопедському монастирі, який певною мірою вважають проросійським, наша делегація звершила богослужіння й спілкувалася з братією, їх там приймали досить тепло.

ВВС: Російські ЗМІ пишуть, що невдовзі на Афон приїде сам Варфоломій і включить у склад своєї делегації представників ПЦУ, щоб їх уже точно всюди пустили і відкрили всі храми. Ви щось про це чули?

М.Е.: Я вважаю, що це хороша думка. Я чув, що патріарх Варфоломій відвідуватиме Афон, і, можливо, у складі делегації буде представник й Української православної церкви.

ВВС: Поясніть ситуацію з установчим синодом ПЦУ, який відбувся 5 лютого й навколо чого було багато непорозумінь. У томосі написано, що синод має формуватись з ієрархів за старшинством їхнього висвячення у єпископи. Але вийшло зовсім не так, і наприклад, впливовий митрополит Михаїл там не опинився, а з’явились багато молодих єпископів.

М.Е.: Ніякого порушення не відбулося. Треба більш уважно читати, що прописано: предстоятель має право призначати, тому синод був призначений в такому складі.

ВВС: Це узгоджено з Константинополем?

М.Е.: А ми не повинні узгоджувати. Якщо ми будемо звертатися за дозволом чи навіть за порадами – то це буде свідчити, що ми не є автокефальною церквою.

Про визнання помісними церквами

ВВС: У січні в інтерв’ю грецьким ЗМІ ви говорили, що Елладська та Кіпрська церква можуть визнати ПЦУ вже в лютому, і що ви очікуєте на швидку поїздку до Афін. Однак цього не сталося. Що пішло не так?

М.Е.: Загалом ми налаштовані оптимістично. Це все питання часу. Я спілкувався з ієрархами різних помісних церков, в тому числі Елладської і Кіпрської, тому вважав, що цей процес буде більш швидким.

Але, на жаль, Москва долучає дуже багато сил для того, щоб цього не відбулося. Вони опрацьовують фактично кожного архієрея тієї чи іншої помісної православної церкви, переконують в тому, що Українська православна церква не має майбутнього, збирають різні історичні факти, лякають ієрархів інших церков, щоб вони не долучалися до процесу визнання автокефалії Української православної церкви. І ми зараз бачимо шалену протидію на міжнародному рівні щодо визнання нашої автокефалії.

Однак я вірю, що ми пройдемо цей процес. Навіть заява Кіпрської церкви була неоднозначною. Практично вони визнають, що Українська церква має право на автокефальний статус. Вони критикують Москву і її дії, чітко вказуючи на те, що один з предстоятелів не має права виключати з диптихів іншого предстоятеля, це не є проявом християнського смирення. Ми повинні всі співпрацювати в дусі християнського смирення і любові, а з боку Москви зараз цього в православному світі немає, вона протидіє практично всім, Москва руйнує єдність!

КирилКопирайт изображенияAFP/GETTY IMAGES
Image captionНа думку митрополита Епіфанія, РПЦ активно працює над тим, аби Українську помісну церкву не визнали інші православні церкви

Я вірю, що поступово, з Божою допомогою, буде визнання, що протягом кількох місяців буде визнання декількох помісних церков. Але це буде. У березні повинно відбутися засідання архієрейського собору Елладської церкви, ми почуємо їхню відповідь, і тоді будемо бачити, як нам діяти в майбутньому.

ВВС: Кіпрська церква 18 лютого ухвалила заяву, в якій визнала право на автокефалію церкви незалежної держави, але все ж не визнала ПЦУ і висловила сумніви щодо легітимності висвячення єпископів колишніх УАПЦ і УПЦ КП, в тому числі вашої. Як можна вирішити це питання?

М.Е.: Константинополь уже вирішив це питання. Вселенська патріархія, яка мала на це право, прийняла наші апеляції і вирішила прийняти нас у сущому сані, тобто у тому стані, в якому ми перебували до цього часу.

Константинополь визнав анафему, накладену на Філарета, недійсною – відповідно, все, що відбувалося до цього часу (зокрема, здійснені ним рукоположення) визналось дійсним. Москва не може обмежити дію благодаті Духа Святого.

ВВС: Російський релігієзнавець Сергій Чапнін написав, що компромісним виходом з ситуації, що склалася, могло б стати перерукоположення всіх ієрархів ПЦУ за спільної участю представників Константинополя і Москви. Це нібито могло б стати символічним встановленням миру між цими церквами…

М.Е.: Це нереально і неможливо. Це шлях, який не привів би до об’єднання і визнання автокефалії Української православної церкви. Ані український народ, ані ми як ієрархи ніколи не пішли б на перерукоположення.

ВВС: Чи висловлював вам патріарх Варфоломій якусь реакцію на пропозицію Кіпрської церкви провести всеправославний синакс (нараду) для обговорення українського питання?

М.Е.: Я поки що з ним не спілкувався на цю тему. Але якщо є пропозиція провести синакс предстоятелів, то на цьому синаксі уже повинен бути присутнім я як предстоятель (Української церкви). Без України це питання вирішити неможливо.

І уявіть собі ситуацію: якщо я буду присутній, то та частина, яка не визнає (Української церкви) і підтримує Москву – вона не прийде (на цей синакс). Тому говорити про зібрання чи про синакс зараз дуже складно.

ВВС: У рішенні Кіпрської церкви йдеться про те, що у зв’язку з особливими духовними зв’язками російського народу, російського православ’я з українською землею, є сенс утворити тут якусь окрему юрисдикцію для російської церкви. Як ви ставитесь до такої позиції?

М.Е.: Ми розуміємо, що більшість православних (в Україні) об’єднаються в єдиній церкві. Але залишиться невелика частка, яка буде підпорядковуватись РПЦ – у вигляді екзархату чи митрополії. В Україні є багато росіян, які можуть окормлятися РПЦ.

Але чому на території РФ є стільки мільйонів українців, а церков, які б задовольняли духовні потреби українців, фактично нема. Є одна під Москвою, але є рішення суду, щоб знести її. Це справедливо?

Про перехід парафій та єпископів до ПЦУ

Симеон і ОлександрКопирайт изображенияUNIAN
Image captionДо ПЦУ від дня її створення перейшли двоє їєрархів УПЦ МП – митрополит Вінницький та Барський Симеон (Шостацький) і митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко)

ВВС: Ви зараз щось робите, крім того, що чекаєте? Через те, що, вибачте, “на Бога надійся, але й сам не плошай”…

М.Е.: Ми спілкуємося, ми ведемо переговори, але в непублічній площині. Адже та чи інша церква потребує правдивої інформації, оскільки Москва вливає порцію своєї неправдивої інформації, тож ми також намагаємося доносити і нашу точку зору: чому ми маємо право (на автокефалію), ким ми є в Україні, що ми не захоплюємо храми…

Бо основним аргументом Москви є те, що новостворена “так звана церква” захоплює храми “канонічної УПЦ”, яка насправді такою не є, це – складова РПЦ. Ми розвіюємо на міжнародному рівні ті міфи, які зараз пропагує серед православних РПЦ.

ВВС: Чи допомагає вам у цьому Константинополь або українська держава?

М.Е.: Ми співпрацюємо з Константинополем, бо він спілкується з іншими помісними церквами, і саме через нього ми можемо доносити свої правдиві думки. Ми також звертаємося у певних питаннях до МЗС, вони надають нам поради, рекомендації.

ВВС: За вашими даними, скільки парафій зараз належать до ПЦУ?

М.Е.: Наступного місяця ми будемо розглядати звіти архієреїв за минулий рік, кожна єпархія має прозвітувати. За нашими підрахунками, у нас близько 7 тисяч парафій.

ВВС: Це багато? За кількістю парафій ПЦУ входить в топ-5 чи топ-10 серед помісних церков?

М.Е.: Ми є великою церквою, навіть у тому стані, в якому зараз перебуваємо.

Але ж не від кількості все залежить. Є малі церкви, наприклад, Кіпрська церква є малою, але історичною церквою, її автокефалія була прийнята на Третьому Вселенському соборі. Для мене немає жодного значення, чи ми велика церква, чи мала, але ми хочемо увійти в євхаристійне єднання й єднатися навколо Христа з православними братами з інших помісних православних церков.

Це Москва ставить в основу кількість. Вони множать єпископат: там зараз близько 360 архієреїв. Вони хочуть показати, що в РПЦ є більше архієреїв, ніж у всіх інших православних церквах, що вони де-факто є найбільшими, і хочуть стати і де-юре першими.

Але українське питання, думаю, їх трохи охолодило. Бо зараз, якщо Українська церква повністю відійде від РПЦ, то Російська церква скоротиться наполовину. Тому всі мрії, які вони до цього часу будували на базі “русского мира”, що вони будуть першими у православ’ї, не увінчаються успіхом.

Вінницький Спасо-Преображенський кафедральний собор
Вінницький Спасо-Преображенський кафедральний собор одним із перших перейшов до ПЦУ

ВВС: За вашими даними, скільки парафій УПЦ МП уже перейшло чи оголосило про наміри переходу до ПЦУ?

М.Е.: Наскільки мені відомо, зараз вже є близько 400 парафій, які не просто висловили бажання, а провели загальні установчі збори, на яких більшістю голосів було прийнято рішення про перехід до ПЦУ.

Ми чуємо, що щодня у тій чи іншій області приймаються рішення (про переходи). Зараз ми впорядкуємо це все до кінця юридично, бо, на жаль, до цього часу в українському законодавстві не було таких хороших прецедентів єднання. Ми маємо тисячолітню історію, ми маємо вже новітню історію становлення української церкви в українській незалежній державі, і зараз ми вже говоримо про нову структуру на базі тих структур і тієї історії, яку ми маємо вже протягом тисячі років.

ВВС: 400 громад – це лише трохи більше 3% від 12 тисяч – загальної кількості парафій УПЦ МП. Чи очікували ви більше?

М.Е.: Цей процес поступовий, і я стою на позиціях, що ми не повинні міряти часом і кількістю. Цей процес повинен бути поступовим, мирним, добровільним. Основа – не кількість, а щоб не було протистоянь, не було війни.

Ми не маємо права зараз розпалювати в Україні інший, релігійний фронт. Нам достатньо війни на Сході. Якщо ми ще відкриємо всередині країни релігійний фронт, то це може закінчитися дуже сумно для української держави.

Моя позиція – все повинно відбуватися на основі любові. Мирно, добровільно, кожен повинен усвідомлювати свій вибір. Ми не повинні його заганяти, тому що буде відбуватися внутрішня руйнація. Не потрібно зважати на цифри і ставити хронологічні рамки.

ВВС: Чому, на вашу думку, після об’єднавчого собору до ПЦУ з УПЦ МП не перейшов жоден єпископ? Архієпископ Даниїл говорив, що патріарші екзархи вели переговори з 18-ма єпископами УПЦ МП, і в принципі, як мінімум ці вісімнадцятеро, а, можливо, навіть ще більше, були готові до переходу, натомість перейшли лише двоє. Чи є у вас список з 16 людей, з якими говорили екзархи, і які потенційно готові перейти, і чи ведете ви з ними якісь переговори щодо цього?

М.Е.: Ми не вели переговори (з архієреями УПЦ МП), цим процесом займалися екзархи. Двоє (митрополитів МП, які взяли участь у об’єднавчому соборі) – це була та основа, євангельська закваска, меншість, яка з часом породить більшість. З часом вони стануть добрим прикладом для інших.

Ми ведемо переговори з іншими архієреями, які певною мірою вагаються. Вони вивчають принципи переходу, питання, як зберегти майно. Це не все так просто. У владики Симеона є певні проблеми в цьому напрямку.

Зараз ми перебуваємо на завершальному етапі реєстрації єпархіальних установ і парафій. Коли ми впорядкуємо все юридично, я вірю, що з часом декілька архієреїв приєднаються до єдиної православної церкви, – але коли вони будуть впевнені, що все буде збережено: і майно, і парафії, які підтримують їх.

ВВС: Одним з архієреїв, які потенційно можуть приєднатися до ПЦУ, називають владику Софронія (митрополит Черкаський і Канівський). Ми бачили, що під час візиту до Черкас із президентом Порошенком ви спілкувалися з ним. Які у вас враження від цієї розмови?

М.Е.: Ми мали тепле спілкування з митрополитом Софронієм. Я відчув позитив, досить тепле ставлення до мене як до предстоятеля. Я вірю, що в майбутньому владика Софроній ухвалить рішення і доєднається до нашої церкви.

ВВС: З новин складається таке враження, що з УПЦ МП до ПЦУ переходять більше парафії, ніж священики.

М.Е.: Певною мірою так і є. Я б сказав, що 60% громад переходить зі священиками, а інші громади визначаються, переходять до єдиної церкви, а священик, на жаль, приймає рішення лишатись в РПЦ.

СвященикКопирайт изображенияUNIAN
Image caption60% релігійних громад переходять до ПЦУ разом зі священиками, решта священиків не підтримують рішення своїх прихожан

Я вважаю, їм важко здолати певний моральний бар’єр. Якщо вони проповідували до цього часу, що ця структура (УПЦ КП) є неканонічною, неблагодатною, – тобто все те, що пропагувала до цього часу Москва, – то певним священнослужителям дуже складно переступити цю межу, прийняти цю реальність.

Зараз в їхні мізки знову вкладають, що після виборів прийде проросійський кандидат, і все повернеться назад. І зараз є реальні докази того, що вони навіть фінансово підтримують таких священнослужителів: якщо він не переходить разом з громадою, то він отримує повне фінансове забезпечення.

ВВС: У вас є такі докази?

М.Е.: Загалом є така інформація.

ВВС: Які суми фігурують?

М.Е.: Я не буду називати суму, але, я думаю, це правдива інформація, – що вони мотивують таким чином священнослужителів не переходити до ПЦУ разом із громадою.

ВВС: Чи готова ПЦУ до спільного використання храму громадами двох церков?

М.Е.: Так, звичайно. У 90-ті роки, коли подібні конфлікти між православними та греко-католиками виникали на Західній Україні, то пропонувалося, щоб більша частина громади допомогла меншості в побудові нового храму, а до того часу, щоб було почергове богослужіння.

Якщо громада ділиться навпіл, то ми не проти почергових богослужінь. Це Московський патріархат проти цього категорично.

ВВС: Яким ви бачите майбутнє лавр?

М.Е.: Все повинно відбуватися мирним шляхом. Ми не будемо захоплювати лаври, хоча вони є духовним і культурним надбанням українського народу.

Києво-Печерська Лавра
“Лаври зараз не належать РПЦ. Лаври як майно належать українській державі”, – митрополит Епіфаній

Лаври зараз не належать РПЦ. Лаври як майно належать українській державі, і поступово, я переконаний, та братія, яка перебуває на території тієї чи іншої лаври, прийме відповідне рішення.

Але це питання часу: не потрібно прискорювати, не потрібно приймати якихось таких радикальних рішень щодо лавр, бо це може викликати протистояння і боротьбу, а ми хочемо, щоб в Україні був міжконфесійний мир, щоб не було протистоянь.

ВВС: Ви готові чекати цього десятиріччя, якщо доведеться?

М.Е.: На все воля Божа. Ми чекали визнання чверть століття і будемо чекати далі.

ВВС: Лунають думки, що деякі помісні церкви, які вагаються з рішенням про визнання ПЦУ, очікують, чим закінчаться президентські вибори в Україні. Мовляв, сили, які зараз підтримують ПЦУ, можуть програти, а до влади прийдуть нові, які розвернуть курс країни щодо церкви. Ви відчуваєте таку позицію?

М.Е.: Цю думку нав’язує Москва. Але вони не розуміють, що процеси, які відбулись, не прив’язані суто до тих подій, які зараз відбуваються в Україні й пов’язані з виборами. Незалежно від того, хто після виборів прийде до влади, українська церква є, була і буде.

Коли до влади прийшов Янукович, він намагався взагалі зняти з реєстрації Київський патріархат. Але після Революції гідності підтримка Київського патріархату зросла удвічі.

Тому вибори, я вважаю, не вплинуть на подальший розвиток і утвердження вже єдиної помісної православної церкви.

Про церкву і Порошенка

Епіфаній, Порошенко і ТомосКопирайт изображенияUNIAN

ВВС: Пік “епопеї” з автокефалією припав на минулий рік. Церква тоді була однією з інституцій, до якої довіра суспільства сягала захмарних показників. А от рейтинги президента Порошенка були так собі. І є така думка, що своєю спільною появою на білбордах з томосом і вами, цим “томос-туром“, як його називали недоброзичливці, він використав вас, ПЦУ, для того, щоб підняти свій не найкращий рейтинг. Вам не здається, що вас використали?

М.Е.: Ні, чому? Ми зробили спільну справу для української церкви і української держави загалом, бо питання церкви нерозривно пов’язане з українською державою. Якщо ми не будемо мати єдиної помісної православної церкви, то ми не зможемо збудувати сильну, потужну, європейську незалежну українську державу. Якби ми це усвідомили в 92-му році і мали єдину церкву, то тих подій, які ми маємо на Сході України, і окупації Криму не було би.

Президент як дипломат відіграв важливу роль в процесі єднання православних в Україні у єдину церкву. Тому те, що відбувалося (розміщення біл-бордів і “томос-тур” – Ред.), було просвітницькою роботою і з боку церкви, і з боку держави. І все це відбувалося до того, як почалася передвиборча агітація.

ВВС: Вам не здається, що майбутнє ПЦУ багато в чому залежить від того, хто буде президентом?

М.Е.: Ні, я так не вважаю. Церква є і буде, незалежно від того, хто буде президентом. Тому що ми завжди опиралися на підтримку українського народу. От був Янукович, і що? Церква опиралася на підтримку українського народу, і що президент міг змінити? Ви маєте на увазі, що прийде якийсь проросійський кандидат? Хоча це вже нереально в сучасних умовах…

Про вплив Філарета

Колишній предстоятель УПЦ Київського патріархату Філарет
Колишній предстоятель УПЦ Київського патріархату Філарет залишається в ПЦУ у статусі почесного патріарха

ВВС: Доводилося чути, що на позицію помісних церков щодо визнання ПЦУ впливає дуже активна позиція в цій церкві владики Філарета, який носить куколь та називає себе патріархом – і виходить, що ПЦУ є єдиною церквою, в якій одночасно є і предстоятель, і патріарх. У деяких єпархіях є інструкції поминати його нарівні з предстоятелями інших помісних церков. Відповідно, деякі церкви нібито ставляться до цього насторожено, і саме це є одним із чинників, який заважає їм ухвалити рішення про визнання ПЦУ. Чи так це?

М.Е.: Москва використовує це як аргумент певною мірою. Але ми перебуваємо в особливій ситуації, бо ми об’єднались – три гілки українського православ’я. А Святійший патріарх Філарет розбудовував Київський патріархат протягом більше чверті століття, і саме завдяки його праці ми отримали успіх.

Москва особливо наголошувала, що патріарх Філарет все життя працював заради куколя, що він не став Московським патріархом, став Київським патріархом, і ніколи не відмовиться від влади. Ми ж бачимо протилежне, що патріарх відмовився, пішов на об’єднавчий собор. Але ніхто сану патріарха з нього не знімав.

Дехто хоче його повністю усунути, щоб патріарха Філарета не було взагалі, але це неправильно. Він залишається єпархіальним архієреєм, він і далі працюватиме в напрямку розбудови Української православної церкви. Є предстоятель, але він (Філарет) залишається почесним патріархом. Він надалі буде мати свою єпархію – місто Київ, але не буде загалом керувати всією церквою.

ВВС: Екзарх Вселенського патріарха архієпископ Даниїл наступного дня після вручення томосу в інтерв’ю ВВС говорив про те, що зараз Філарет мав би випустити вас як свого вихованця з гнізда, в якому виховав, і дати вам можливість її розбудовувати. Ви б зараз могли сказати, що вас випустили з гнізда і у вас є всі можливості розбудовувати церкву так, як це бачите ви?

М.Е.: Загалом так і є. Протидії мені з боку патріарха Філарета як такої немає.

Я як предстоятель вирішую нагальні питання, які виникають у порядку денному, фактично самостійно. Я керуюсь священним синодом, у майбутньому будуть відбуватись помісні та архієрейські собори. Предстоятель не може керувати церквою самостійно. Він керує, але і зважає на думку інших архієреїв, духовенства і вірних.

Про відносини з РПЦ

Митрополит ЕпіфанійМитрополит Епіфаній: “Те, що відбулося в Україні, – це незворотний процес, з яким повинна змиритись Російська православна церква”

ВВС: Коли ви говорите про те, що ПЦУ веде переговори з іншими церквами, то чи є у вас бодай якесь спілкування з Російською церквою?

М.Е.: Абсолютно ніякого. Ви ж знаєте, вони всюди заявляють, що не визнають нас канонічною православною церквою, і акт, який звершив Константинополь, в їхніх очах є розколом, а не єднанням. Тому у нас немає і напевно в перспективі не буде такого спілкування.

ВВС: Ви їм пропонували спілкування? Можливо, листи надсилали чи телефонували? Ви знайомі з митрополитом Онуфрієм?

М.Е.: Я з ним перетинався тільки на державних заходах, але після обрання мене як предстоятеля ми з ним не перетиналися навіть на офіційних подіях.

Вони не приймають наші пропозиції, хоча публічно я завжди заявляю, що ми відкриті і готові до спілкування, ми готові до діалогу. Але з їхнього боку абсолютно немає жодної реакції.

ВВС: Що б ви хотіли сказати патріарху Кирилу, якби у вас була така можливість?

М.Е.: Я б сказав: те, що відбулося в Україні, – це незворотній процес, з яким повинна змиритись Російська православна церква. Врешті ми будемо мати єдину визнану Українську православну церкву, з чим у майбутньому змириться РПЦ, бо іншого шляху немає.

Потрібно було це врахувати ще в 1992 році, коли УПЦ звернулась з пропозицією до РПЦ надати автокефалію, тобто повну незалежність Українській православній церкві.

Це було великою помилкою, коли Росія почала протидіяти. Але, на жаль, патріарх Кирило не незалежний. Можливо, він має якісь свої погляди, наскільки мені відомо, але російська держава повністю вирішує хід дій, які він втілює як предстоятель. Тобто без відома російської держави, впевнений, він не ухвалює жодних рішень.

Патріарх і Путін

ВВС: Минулого тижня представники УПЦ МП на прес-конференції звинуватили ПЦУ та українську державу в рейдерському захопленні їхніх храмів та релігійних громад. Вони казали, що на райдержадміністрації приходять рознарядки, скільки громад в такому-то районі має перейти до ПЦУ, до органів влади викликають священиків і так далі. Ви щось про таке чули?

М.Е.: Щодо рознарядок – я цього не чув і не брав у цьому жодної участі. Вони (УПЦ МП) вигадують певні міфи, щоб захистити свої позиції. Але відбуваються вже незворотні процеси, їх неможливо спинити.

Зараз є маса громад, які визначаються, але бояться про це навіть заявити. Ми знаємо, що навіть у місті Києві багато таких громад, які вони (УПЦ МП. – Ред.) інспектують. Вони створили навіть загони молодиків – два, три автобуси в будь-який момент готові під’їхати в ту чи іншу громаду і заблокувати переходи. З нашого боку немає протидії…

ВВС: То чому б вам не зробити такі загони, такі автобуси?

М.Е.: А це буде на основі любові і єднання? Ми намагаємося захистити… Наприклад, якщо громада визначилась і переходить, вона звертається до місцевого благочинного чи місцевого архієрея, архієрей приймає їх до складу єдиної церкви і повинен захистити їхні законні права. Це та ж сама громада, яка визначилася, інколи зрізає замки на своєму рідному храмі, який вона збудувала. Бо юридично вони прийняли рішення і обрали свою Українську церкву.

ВВС: Нещодавно УПЦ МП звернулася до ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій стосовно “фактів масових порушень прав людини в Україні та реальної загрози ескалації релігійних конфліктів”. На їхні слова про насильство, захоплення храмів можуть звертати увагу й інші помісні церкви…

М.Е.: Я також звернувся з листом із поясненням нашої чіткої позиції, що насправді зараз відбувається в Україні.

Ми не маємо як новостворена церква таких ресурсів, такого впливу, які має російська держава. Зараз відбувається боротьба не між єдиною помісною православною церквою та РПЦ в Україні – це боротьба на міжнародному рівні, це певною мірою є геополітикою, бо російська держава працює в цьому напрямку вже десятиліття.

На жаль, вони нав’язують ці неправдиві думки ієрархам помісних церков, стукають у двері міжнародних організацій.

Але я вірю, що міжнародні організації, вивчивши це питання до кінця, ознайомившись і з їхньою позицією, і з нашою, приймуть правильні рішення.

Про рух до грецьких традицій

Епіфаній та ВарфоломійМитрополит Епіфаній волів би відмовитись від російських традицій та повернутись до грецьких витоків українського християнства

ВВС: Свого часу ви казали, що Українська церква буде рухатися в напрямку грецької традиції. В чому це буде виражатися?

М.Е.: Ми повинні відходити від тих російських імперських традицій, які тривалий час нам нав’язувались. Ми поступово будемо наближатися до тих витоків, які у нас штучно забрали. Коли ми відвідуємо церкви грецької традиції, то бачимо, що всі ті традиції існували в українській церкві ще в часи Петра Могили. Але неможливо повернути все швидко і одразу, все буде звершуватись еволюційно.

ВВС: Про що саме йдеться? Не всі знають, як було за Петра Могили…

М.Е.: Це стосується богослужбової практики, розвитку богословської освіти. Свого часу все найкраще з Києва було забрано. Могилянська академія була зруйнована, всіх викладачів і професорів забрали до Москви, де вони розвивали вже російську богословську думку. Йдеться і про розвиток соціального служіння церкви.

Але все буде здійснюватися поступово, щоб не викликати спротив консервативної частини вірян, яка взагалі не сприймає реформи як такі. Ми не говоримо про зміну основ віри, догматики. Ми говоримо про добрі реформи, ми повинні займатися просвітництвом, пояснювати людям, що ми маємо ставати кращими, щоб між нами панувала любов.

ВВС: Чи допустите ви представників ЛГБТ-спільноти до причастя? Адже є така частина суспільства, це обговорюється в деяких колах…

М.Е.: У нас є чітка позиція – не тільки Української православної церкви, а і Всеукраїнської ради церков – з приводу цього питання. Церква чітко розрізняє, де є гріх. Ми не можемо гріх назвати добром. Є людина, до якої ми ставимося з любов’ю. Але є гріх, який ми повинні присікати і говорити про нього відкрито. Є спосіб життя, який несумісний із християнськими поглядами. Тому є позиція Православної церкви, є звернення Всеукраїнської ради Церков, і в цьому питанні ми є непохитними. Тому що ми базуємося на основах Священного Писання, де чітко говориться про те, що це є гріхом. І ми не можемо як Церква назвати це добром. Тому люди повинні каятися в своїх гріхах, виправляти свої помилки. І якщо людина покається, якщо вона це визнає, то звичайно, вона може брати участь у таїнствах.

Про “Молодого папу”

Кадр із Серіалу і Епіфаній

ВВС: Ви дивились серіал “Молодий папа”?

М.Е.: Дивився.

ВВС: Хотіли б бути схожим на його головного героя?

М.Е.: Ну, можливо, в якихось моментах… Хоча це такий, до певної міри, міфічний герой, але він був незалежним. Він відстоював певні ідеали. Тобто, можливо, чимось… (Сміється. – Ред.)

Related posts

Leave a Comment